Я убъю тебя рано утром.
Нож готов; сердце бъется громко.
Разбужу тебя тихим стуком,
И ты, моя жертва, проснешся.

Ты не будешь кричать,
Ты не будешь стонать,
Только веки опустятся тихо.
Даже птицы умолкнут в ветвях,
И не будет ихнево крика.

Острый нож по нежной шее пройдет,
Хлынет кровь быстрым потоком.
Твоя жизнь за солнцем вскоре уйдет
Озаряя весь мир, проплывая с востоком.

Добавлено (17.09.2007, 6:56:49)
---------------------------------------------
Ненавиджу цю осінь....

Ненавиджу цю очсінь...
В ній стільки горя й сліз...
І ще зелене листя, ніби простить:
"Як хочемо ми літніх гріз!"

В тім золотім світанку,
Наповненим продовженням життя,
Ненавиджу зими коханку,
Бо знову я одна....

Наповнена болючими сльозами,
Моя душа ще тут,
А осінь радує дарами,
А в серці жалісливий стук...

Я пам'ятаю наше літо,
Я згадую душі політ,
Яка так сонечком була зігріта...
І як від сміху аж болів живіт...

Я пам'ятаю наше щастя,
І тих солодких мук порив,
І ми не знали, що таке нанастя...
А ти від мне так дурів..)

Та осінь у віконце постучала,
До наших душ вона прийшла...
І я від болю на коліна впала
Й закінчилась кохання нашого хода...

Чому ти так зробив -
Не знаю...
Чому кохання наше ти згубив?
А я дурна - все ще кохаю...

Ні! Я стану рівно, витру сльози!!
Я буду жити!!!
Я ще побачу літні грози!!!
Та все-одно душа ще буде від кохання нити...

А я промокла під дощем осіннім,
Мені вже легше - буду жить,
І як те вірне й лагідне створіння,
І серце і душа будуть тебе любить...

Пипка у школьника пахнет чернилами,
Джойстик подростка - руками пытливыми,

Пенис студента - старой мандою,
Перец доцента - мандой молодою.

Пахнет висюлька профессора лизингом,
У академика - ядерной физикой.

Хер у шофёра пахнет бензином,
А у Шумахера - жжёной резиной.

Кекс у кондитера пахнет ванилью,
Молот шахтёра - угольной пылью,

Писька у ёжика - прелыми листьями,
Сук у таёжника - норами лисьими,

Стебель ботаника - травами разными,
Шкворень разбойника - планами грязными.

Денежкой пахнет елда у банкира,
Пест у молочника пахнет пломбиром.

Плуг хлебопашца пахнет землёю,
Снасть у матроса - солью морскою,

Стержень философа - мыслями всякими,
Столб пограничника - верной собакою,

Штык у военного - маслом ружейным.
Кремль провонял весь гавном мавзолейным.

Пахнет ракетчик кнопкой заветной.
Пахнет чекист чем-то очень секретным.

У демократа член пахнет лолитой,
У президента - Россией немытой.

Нашего батюшки хер пахнет ладаном…
Но у ТЕБЯ лишь МОЕЮ помадою!

( PS…ps…ps…
а ТАМ у меня - нежной кожей младенца,
Дыней, но чаще всего - п о л о т е н ц е м ! )

Треснул мир по старым швам,
И разверзся древний шрам.
Души Падших трепетали –
Души Чистых застонали.

Да, Пришествие придет,
И во тьму всех заберет.
В черное пламя из Ада
Превратятся цветы Сада.

Яростным огнем сжигая,
Люди будут убивать не зная,
Что они в руках Богов,
Считающих количество грехов.

Все умрем от наших рук,
Разнесется страшный звук
Крика душ и взрыва неба,
Унесемся просто в небыль…

Добавлено (21.09.2007, 9:00:39)
---------------------------------------------
А я смотрю в окно за спиною
Не твоей,что наверное жаль
За луною слежу одиноко
И не думаю больше любить
Но не может так сердце растаять,убить
Может и сможешь мое тело
Но душу не тронь
Далеко еще до тайны осталось
Я открыть не смогла уж ее
Ты так нежен и страсен
И светишь как солнце
А я так глупа и чиста
На зелёную траву тихо спускаюсь
Не вижу ни неба,ни тебя
Что случилось со мною
Не верю люблю ж не тебя
А так сильно стучит в голове
И боюсь разорвётся струна
Под напрягом твоих обвинений
За что заслужила я муки,ничья
Не поможет слеза
И я отпускаю тот шарик,не зря
Я тебя презираю...

Зло!!!
Так воно в мені!!!
Зло!!!
Не треба мені всякої бредової хуйні!!!
Зло!!!
Я, сука, вб*ю тебе!!!
І більше не образиш ти мене!!!

Агресія!!!
Це в мене перехідний стан з депресії!!!
Агресія!!!
Це щастя похорнна процесія!!!

Смерть!!!
Вона прийде до всіх!!!
Смерть!!!
Але всі чутимуть мій сміх!!!
Ненависть!!!
Сказала я останнє слово!!!
Ненависть!!!
В душі у мене все хрєново!!!
Ти!!!
Розбив аше кохання!!!
Ти!!!
Брехливі виявились всі твої зізнання!!!

Агресія!!!
Це в мене перехідний стан з депресії!!!
Агресія!!!
Це щастя похорнна процесія!!!

Вона!!!
Сука, вліза і зламала!!!
Вона!!!
А я від тебе цього не чекала!!!
Небо!!!
Я впала звідти через тебе!!!
Вона сказала: "Це так треба!"
Я, сука, вб*ю тебе!!!
І більше не образиш ти мене!!!

Агресія!!!
Це в мене перехідний стан з депресії!!!
Агресія!!!
Це щастя похорнна процесія!!!

Кохання!!!
В душі у мене ще живе!!!
Але....
Вже зло у ній несе....
Душа!!!
Від люті просто гине!!!
А ненависть аж просто лине!!!
До всього, всіх і до себе...
НІ!!! Геть!!! Ідіть і не бісіть мене!!!!!

Добавлено (06.10.2007, 6:12:09)
---------------------------------------------
Моя душа у небо рветься,
Але вона в моєму тілі,
Демоє сердце б'ється...
Куди дівається моя вся віра
В любов, в життя і сни???
А так кричати хочеться: "ПОМРИ!!!!!!!!!"
Як хочу, щоб померло серце,
Як хочу, щоб померло тіло
І щоб душа у вись злетіла...
Мене дістали ваші кігті,
Які так мучать мою душу
І рвуть її на крихти.
Але змириися с цим мушу,
Бо смерть ще не прийшла по мене....
...а може вбити треба себе????......

Добавлено (10.10.2007, 8:51:11)
---------------------------------------------
хм....це замість алгебри в мене чи фізики - вже не пам*ятаю....
це на мене так впливає мій клас...
ги....а вони всі так...
тіки от не знаю чого російською пробило написати...

***
Люблю я ненависть своих врагов,
Которые подсчитывают количество моих грехов…
Люблю их злость….
Хм!…и в думах их я гость….

Их боль – мой смех,
Их злость – мой грех,
Их бешенство – моя любовь,
Их радость мне, как из носа кровь.

Пройду я мимо, улыбаясь…
И здохнут все они, а я не каюсь…
Я засмеюсь!!
И смехом тем по душам их пройдусь….

Их боль – мой смех,
Их злость – мой грех,
Их бешенство – моя любовь,
Их радость мне, как из носа кровь.